Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/33055/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Борисенко І.В.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової службина постановуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 рокута постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 рокуу справі2а-0770/259/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд»доУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової службипровизнання нечинним податкового повідомлення - рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Експорттрансбуд») звернулось до Ужгородського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Ужгородська МДПІ), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року в частині податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на загальну суму 8146,68 грн., в тому числі донарахованого податку на доходи в сумі 6480,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1666,68 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 20 грудня 2011 року №40/17-2/13583782 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників у розмірі 3037,50 грн. (в тому числі за основним платежем 2430,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 607,50 грн.).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року апеляційні скарги сторін задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року в частині податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на загальну суму 8146,68 грн., в тому числі донарахованого податку на доходи в сумі 6480,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 1666,68 грн.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства, Ужгородська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем у період з 27 жовтня 2011 року по 23 листопада 2011 року було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 листопада 2011 року №1512/23-1/13583782.

Відповідно до висновків вищезазначеного акта, перевіркою встановлено порушення, серед іншого, підпунктів 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пунктів 7.1, 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 165.1 статті 165, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 170 Податкового кодексу України, що стало підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників в сумі 6666,72 грн.

Підставою для таких висновків стало виявлення під час перевірки прийняття товариством на роботу громадянки Російської Федерації згідно наказу від 10 лютого 2010 року №006/к на посаду головного бухгалтера із визначенням місячного посадового окладу в розмірі 1800,00 грн.

Проте, відповідності до даних Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, у період з квітня 2010 року по червень 2011 року заробітна плата головному бухгалтеру ТОВ «Експорттрансбуд» не нараховувалась та не виплачувалась.

На підставі акта перевірки від 30 листопада 2011 року №1512/23-1/13583782 Ужгородською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №40/17-2/13583782 від 20 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на суму 8333,40 грн., з яких за основним платежем - 6666,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1666,68 грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ТОВ «Експорттрансбуд» не погоджується із правомірністю зазначеного рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників на 6480,00 грн., оскільки порушень вимог пунктів 7.1, 7.3 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, статті 170 Податкового кодексу України ним допущено не було.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом помилково визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників за період з квітня по грудень 2010 року із розрахунку 30% посадового окладу найманого працівника - головного бухгалтера, оскільки такий має статус резидента.

Постановляючи рішення про задоволення позову повністю суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - найманих працівників, оскільки у період з квітня 2010 року по червень 2011 року позивач не нараховував та не здійснював виплату заробітної плати найманому працівнику - головному бухгалтеру. Відсутність нарахування та виплати заробітної плати тягне за собою неможливість нарахування та сплати податку з таких доходів у відповідний період.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №889-IV) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 цього Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту «ї» пункту 1.3 статті 1 Закону України №889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону; податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (підпункти 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України №889-IV).

З урахуванням викладеного, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті юридичною особою фізичним особам доходів у вигляді заробітної плати є юридична особа, що її виплачує.

Підпунктом «а» пункту 19.2 статті Закону України №889-IV встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Отже, податковий агент зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок у відповідному розмірі від суми доходу нарахованого на користь платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті цього Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, юридична особа, яка виплачує фізичній особі дохід, зокрема, у вигляді заробітної плати, яка нараховується відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Аналіз наведених положень Закону України №№889-IV та ПК України дає підстави для висновку, що обов'язок по нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету податку з доходу фізичної особи виникає у податкового агента тільки в разі нарахування, виплати на користь платника податку відповідного доходу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції відповідне нарахування або виплата доходу найманому працівнику - головному бухгалтеру не проводились, а тому підстави для визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників у податкового органу відсутні.

Проте, постановляючи рішення про задоволення позову ТОВ «Експорттрансбуд» судом апеляційної інстанції скасовано податкове повідомлення - рішення від 20 грудня 2011 року №40/17-2/13583782 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1666,68 грн. в повному обсязі, незважаючи на їх розрахунок з грошового зобов'язання в розмірі 6666,72 грн.

З огляду на викладене постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 грудня 2011 року №40/17-2/13583782 в частині застосування то ТОВ «Експорттрансбуд» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 46,68 грн.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі №2а-0770/259/12 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області Державної податкової служби від 20 грудня 2011 року №40/17-2/13583782 щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 46,68 грн.

3. Прийняти в цій частині нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» у задоволенні позову відмовити.

4. В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі №2а-0770/259/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: І.В. Борисенко

Т.М. Шипуліна